July 25, 2013

რა უქნეს ჩუქჩებს ბოლშევიკებმა.მათი მემკვიდრე საბჭოთა დემოკრატები ალბათ ამას უპირებენ ქართველებსაც

რომანოვთა იმპერიამ ვერაფერი უქნა მათ, ბოლშევიკები კი გეგმაზომიერად სპობდნენ ჩუკჩების საუკეთესო ადამიანებს, შამანებს, უხუცესებს და ტრადიციების და ეთნიკური სულის სხვა მატარებლებს. ცხოვრების ტრადიციული წესის მსხვრევამ და მოსპობამ დაასუსტა ჩუკჩების ჯანმრთელობა და სული.


ბოლშევიკური პროპაგანდა კი ბოლშევიკების მიერ მომსპარ ჩუკჩებს ანეგდოტების მეშვეობით აცხადებდა რეგვენებად და დებილებად.

ჩრდილო-აღმოსავლეთ ციმბირში ყველაზე მებრძოლი ხალხები იყვნენ მომთაბარეები და მათ შორის თავისი მებრძოლი თვისებებით გამოირჩეოდნენ ჩუკჩები რომლებიც ამარცხებდნენ არა მარტო ადგილობრივი ხალხების ლაშქრებს არამედ რუსეთის იმპერიის კოლონიალურ ჯარებსაც.

ჰავა უფრო რბილი რომ ყოფილიყო ჩუკჩები ალბათ შეასრულებდნენ ვიკინგების როლს.

ამ თვისებებით ჩუკჩები ჯობდნენ ჩრდილო-აღმოსავლეთი აზიის სხვა ხალხებს. მონღოლოიდებს შორის ისინი გამოირჩეოდნენ მასიურობით, სიმაღლით, ფართო ბეჭებით, დიდი სახით,ზოგჯერ კეხიანი ცხვირით, ულვაშებით, მუქი შავი თმებით.
ჩუკჩები ძლიერები და ამტანები იყვნენ. მათ ჰქონდათ ვარჯიშის გამორჩეული სისტემა და განვითარებული სამხედრო და საბრძოლო ხელოვნება. ჩუკჩას შეეძლო მთელი დღე სირბილი დაღლის გარეშე .

ჩუკჩები ამზადებდნენ აბჯარს, იარაღს, მათ ჰქონდათ ინფორმაციის გადაცემის სისტემა. მომთაბარე ჩუკჩებს გამოარჩევდა სიმამაცე და მებრძოლი ხასიათი.

მათ გამოარჩევდა ძველი კულტურა //ეკვენის სამაროვანი//, რთული ხელოვნება, ზეპირსიტყვიერება, ცხოვრების მაღალი დონე, შედარებით ნაკლები ავადმყოფობები, სიცოცხლის უფრო დიდი ხანგრძლივობა.

თავისებური სამოსი, საცხოვრებელი, საკვები ჩუკჩებს აძლევდა არქტიკის უმკაცრეს პირობებში გაძლების და ცხოვრების საშუალებას. მათ ჰქონდათ იმ დროისთვის ყველაზე სწრაფი ტრანსპორტი ნარტები //გადიოდა საათში 30 კილომეტრზე მეტს//, ბაიდარკები.

მათ კავშირი ჰქონდათ ამერიკასთან, საიდანაც აიღეს ბევრი კულტურული მონაპოვარი.
ჩუკჩების მტრები იყვნენ იუკაგირები, კორიაკები, ტუვანელები, ტუნგუსები, ესკიმოსები. ჩუკჩები ერთმანეთსაც ეომებოდნენ. თავის საკუთარ ბავშვებსაც და მოხუცებსაც კი ხოცავდნენ, ჰუმანიზმი მათთვის უცნობი იყო //იმ საშინელ ბუნებრივ პირობებში მომთაბარე ჩუკჩას ალბათ უჭირდა ველურობიდან გამოსვლა. გ.მ.//


XVII-XVIII საუკუნეებში ჩუკჩებს დაესივნენ ცივილიზებული რუსი ავანტურისტი ყაჩაღები. დაიწყო მუდმივი სამხედრო შეჯახებები, ერთმანეთზე თავდასხმები.

იმპერიას უნდოდა ჩუკჩების დამონება ვინაიდან ჩუკჩები გამუდმებით ესხმოდნენ თავს იმპერიის ქვეშევრდომ კორიაკებს, იუკაგირებს, ჩუვანელებს.

კორიაკებზე უწყვეტი თავდასხმების გამო რუსეთის იმპერიის სენატმა გამოსცა უკაზი "არამშვიდობიანი" ჩუკჩების გაწყვეტისა და დეპორტაციის შესახებ.

ჩუკოტკისკენ გაემართა მაიორი დ.ი. პავლუცკის აღმოსავლეთ ციმბირისთვის ვებერთელა ექსპედიცია 400 კაცის შემადგენლობით. მასში ასი კაცი რუსი იყო, დანარჩენები იყვნენ კორიაკები, იუკაგირები, ჩუვანელები და ევენები.

ადგილობრივებს ჰქონდათ შვილდ-ისარი, რუსებს ცეცეცხლმსროლელი იარაღი.

ჩუკოტკაზე არ ყოფილა განსაკუთრებული სიმდიდრეები, არც ოქრო და არც ბეწვეული, ომობდნენ ომის გულისთვის და ამიტომ კოლონიალური ომი იმპერიისთვის ძალიან ძნელი და წამგებიანი აღმოჩნდა.

მთავრობამ გადაწყვიტა მოქმედება მოფერებით და არა ძალით, მაგრამ ურთიერთობები უკვე გაფუჭებული იყო.

რუსეთის იმპერიამ ვერ დაიპყრო ძალით ჩუკჩები და აზიის ესკიმოსები. ისინი იმპერიაში მხოლოდ ნომინალურად შევიდნენ მე-18 საუკუნის ბოლოს და გადასახად იასაკს საკუთარი სურვილისამებრ იხდიდნენ.
იმპერიის აღმოსავლეთ ნაწილში ჩუკჩებისა ეშინოდათ მე-19 საუკუნეშიც და მათი სახელით აშინებდნენ ბავშვებს. 

ჩუკჩების შედარებითი დამოუკიდებლობა გადარჩა საბჭოთა ხელისუფლების დამყარებამდე.

ტომთაშორისი კონფლიქტები, საშიში ნადირობა ღუპავდა მამაკცებს და ოჯახები ხშირად რჩებოდნენ მარჩენალის გარეშე. ჩუკჩების ფოლკლორში გავრცელებულია ობლობის მოტივი.

ამ ვითარებაში ოჯახს არჩენდნენ ქალები. ამიტომ გოგონები სწავლობდნენ როგორც ქალურ საქმეს ისე ნადირობას, სროლას, სირბილს, იარაღის ხმარებას.
ასეთი ჩუკჩა "ამორძალები" მონაწილეობდნენ ომებში....

ახალგაზრდა ქალები იყვნენ ბაიდარების მეხოფეებიც.

ბოლშევიკებმა ჩუკჩები დათრგუნეს და გამოათაყვანეს გამაბრუებელი საშუალებებით 
//თამბაქო, არაყი//. ჩუკჩები მიაჩვიეს ამ ოხრობას და ისინიც გადაგვარდნენ.

1930-ანი წლებიდან მეირმეობის კოლმეურნეობებმა მოსპეს ჩუკჩური საზოგადოების ეკონომიკური მექანიზმები.
ბოლშევიკები გეგმაზომიერად სპობდნენ ჩუკჩების საუკეთესო ადამიანებს, შამანებს, უხუცესებს და ტრადიციების და ეთნიკური სულის სხვა მატარებლებს.



საუკეთესო ახალგაზრდებს ნაყავდა და "ჩურკებად" აქცევდა ქალაქი. ჩაწერა-პროპისკამ დასახლებებში, მომთაბარეობის შეწყვეტამ ხელი შეუწყო მოსახლეობის დეგრადაციას.

ცხოვრების ტრადიციული წესის მსხვრევამ და მოსპობამ დაასუსტა ჩუკჩების ჯანმრთელობა და სული.

ბოლშევიკური ჩრდილოური კონკისტის ყველაზე ეფექტური ზომა ის იყო რომ ბავშვებს აშორებდნენ უფროსებს, კვებავდნენ მათ მათთვის უჩვეულო და არაჯანსაღი საკვებით.

ახალგაზრდები კარგავდნენ ტრადიციული მეურნეობის ჩვევებს. ისინი იძენდნენ მავნე ჩვევებს.

ინტერნატის და სამხედრო სამსახურის გამვლელი ახალგაზრდა ჩუკჩები სულ კარგავდნენ კავშირს ტრადიციებთან.

გადამდები ავადმყოფობები რომელთა მიმართაც ჩუკჩებს არ ჰქონიათ იმუნიტეტი სპობდნენ მთელ დასახლებებს.

ჩუკჩები ფიქრობდნენ რომ ეს ავადმყოფობები მოჰქონდათ სულებს - რეკენებს.

ბოლშევიკური პროპაგანდა კი ბოლშევიკების მიერ მომსპარ ჩუკჩებს ანეგდოტების მეშვეობით აცხადებდა რეგვენებად და დებილებად.


Чукчей одолели не казаки, а рэккены
May. 31st, 2007 at 6:50 PM

- На северо-востоке Сибири, как и везде, наиболее воинственными были кочевники, а среди них своими боевыми качествами выделялись чукчи-оленеводы, которые разбивали не только ополчения местных народов, но и колониальные войска Российской империи.
Участник физической экспедиции в Сибирь (1768—1774) И. Г. Георги дал чукчам такое описание: «Они наравне с страною своею крайне дики, суровы, необузданны и жесточае всех сибирских народов... Двадцать чукчей прогонят верно пятьдесят человек коряков...»
Будь климат мягче, массивные чукчи заняли бы на Дальнем Востоке нишу викингов.

Чукчи превосходили прочих народов Северо-Восточной Азии такими качествами:

• Внушительный вид. Среди монголоидов они довольно высокие, массивные, широкоплечие. Лицо огромное, нос выступающий, порой с горбинкой, прилично растут усы. Волосы иссиня-черные.
• Большая физическая сила и выносливость от природы.
• Выдающаяся система тренировок, неотделимая от образа жизни. Если, к примеру, дети крестьян должны были тренироваться кулачному бою в ущерб полевым работам, то чукотские бегали, метали орудия – как оленеводы и охотники – в процессе работы.
• Развитое военное и боевое искусство. Чукчи знали борьбу, наносили высочайшие удары ногами (как и эскимосы). Метали, стреляли. Чукча мог бежать целый день без устали. Изготовляли доспехи, оружие. Имели часовых, систему оповещения. Кочевали – трудно было настигнуть. Их отличала смелость и воинственность.
• Древняя культура (Эквенский могильник – от 2 тыс. лет назад).
• Сложное искусство – косторезное, словесное.
• Высокий уровень жизни. Относительно меньше болезней, выше продолжительность жизни.
• Особые: одежда, жилище, еда, которые позволяли выживать в самых суровых условиях Арктики.
• Быстрейший для того времени транспорт: нарты (свыше 30 км/ч), упряжки, байдарки.
• Связь с Америкой, откуда они брали многие культурные достижения.

Враги чукчей - юкагиры, коряки, чуванцы, тунгусы, эскимосы, с которыми они много воевали. В принципе, они и друг с другом воевали. И даже детей и стариков собственных убивали – довольно регулярно. Гуманизма тогда не ведали.

С середины XVII до середины XVIII веков на земли чукчей пошли русские авантюристы - пограбить. Происходили постоянные военные стычки, взаимные нападения. Империя была заинтересована в порабощении чукчей, так как те нападали на подданных: коряков, юкагиров, чуванцев. В 1742 г. в связи с непрекращающимися набегами чукчей на коряков сенат издал указ об истреблении и депортации «немирных»чукчей. На Чукотку отправилась огромная по восточносибирским меркам экспедиция майора Д. И. Павлуцкого — 400 человек, из них более 100 были русскими, 170 — коряками, 67 — юкагирами, а остальные — чуванцами и эвенами. Туземцы вооружались луками, русские – огнестрельным оружием.

Колониальная война оказалась чрезвычайно трудна и невыгодна, однако проводилась долго – ради самой войны. На Чукотке не добывали особых ценностей: ни золота, ни шкур. За 1710—1764 гг содержание Анадырского острога обошлось казне в огромную сумму 1 381 007 руб , тогда как ясак, собранный этим острогом, составил всего 29 152 руб.

Правительство решило действовать не огнем, а «лаской». Но отношения уже были испорчены.

Чукчи и азиатские эскимосы так и не были покорены российскими властями силой и вошли в состав Российской империи лишь номинально в конце XVIII в., платя ясак по своему желанию. Русские на востоке Империи продолжали бояться чукчей даже в XIX веке, их именем пугали детей. Относительная самостоятельность чукчей сохранялась до советской власти.

Межплеменные конфликты, опасная охота уносили жизни мужчин, и семьи часто оставались без кормильцев. В чукотском фольклоре распространен мотив сиротства. В такой ситуации заботы о содержании семьи брали на себя женщины. Поэтому девочки не только учились женским обязанностям, но и тренировались вместе с мальчиками охотиться, стрелять, бегать, фехтовать копьем. Такие «амазонки» участвовали и в войнах. Существовали у чукчей и мужчины-транссексуалы. Они избегали боевых действий, занимались домашним хозяйством, оказывали сексуальные услуги. Они считались женщинами, даже говорили «женским» языком.
У эскимосов и других северных народов молодые женщины использовались как рабочая сила — гребцы на байдарах. А вот и анекдот в тему:

«По реке плывет лодка. На корме сидит чукча и курит трубку. Жена гребет
против течения.
- Хорошо ей, греби себе да греби. А мне думать надо, как дальше жить...»

Инструментом подавления чукчей стали:
• Одурманивающие продукты (табак, водка). Не имея толерантности к ним, северные народы получали сильное пристрастие и деградировали.
• Оленеводческие колхозы (с 1930-х). Сломали экономические механизмы чукотского общества.
• Репрессии элиты. Планомерно уничтожали лучших людей, шаманов, старейшин и других носителей традиций и этнического духа. Лучших представителей молодежи забирал город, где они становились "чурками".
• Прописка в поселениях, отлучение от кочевого образа жизни. Способствовала деградации населения.
• Ломка традиционного уклада жизни. Способствовала ослаблению здоровья и духа.
• Интернаты. Самая эффектная мера северной конкисты. Дети отлучались от взрослых, от племенных ценностей, питались непривычной и нездоровой пищей, утрачивали навыки традиционного хозяйства, получали вредные привычки. Прошедшие через интернат и армейскую службу, молодые чукчи полностью утрачивали связь с традициями.
• Эпидемии. Заразные заболевания, к которым у чукчей не было иммунитета, опустошали целые стойбища. Чукчи думали, что болезни привозят на нартах духи-рэккены.
• Пропаганда. Среди населения, в том числе чукотского, активно создавался образ чукчи-дурака.

No comments:

Post a Comment